Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обіцяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обіцяти
Берлін: Українське слово, 1924

Обіця́ти, ця́ю, єш, гл. Обѣщать. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Ном. № 10677. Ой ніхто ж не винен, іно рідная мати, ой бо вона обіцяла за мене дати. Чуб. V. 231.