Словарь української мови (1924)/обіцяти
| ◀ обіцянка | Словарь української мови О обіцяти |
обіцятися ▶ |
|
Обіця́ти, ця́ю, єш, гл. Обѣщать. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Ном. № 10677. Ой ніхто ж не винен, іно рідная мати, ой бо вона обіцяла за мене дати. Чуб. V. 231.