Словарь української мови (1924)/оглядати
Зовнішній вигляд
◀ оглядання | Словарь української мови О оглядати |
оглядатися ▶ |
|
Огляда́ти, да́ю, єш, сов. в. огля́діти, джу, диш, гл. 1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Мет. 230. Козаків піджидає, козаків оглядає. Макс. 2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Чуб. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. II. 71.