Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/огниво

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
огниво
Берлін: Українське слово, 1924

Огни́во, ва, с. 1) Стальная пластинка въ замкѣ кремневаго ружья, стоящая противъ курка, — въ нее бьетъ кремень. Шух. I. 230. 2) Часть токарнаго станка. См. Токарня. Шух. I. 305, 306. 3) Въ крышѣ оборога: каждая изъ четырехъ горизонтальныхъ жердей, составляющихъ четвероугольникъ, являющійся основаніемъ крыши. Вх. Зн. 42. Ум. Огни́вце.