Словарь української мови (1924)/токарня

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
токарня
Берлін: Українське слово, 1924

Тока́рня, ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підста́ва — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи́, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огни́вом, въ которое входитъ вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу́ — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа́, называемой же́рдка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ криву́ля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ вороти́ло, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жа́бки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.