Словарь української мови (1924)/огонь
| ◀ оголошуватися | Словарь української мови О огонь |
огоня ▶ |
|
Ого́нь, огню́, м. Огонь. По тім боці огонь горить, по сім боці видно. Мет. 39. Ого́нь пуска́ти. Поджигать. Огне́м піти́. Сгорѣть. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. Який то він собі дом коштовний збудував, — то він громовим огнем пішов. КС. 1882. ХП. 503. Ум. О́гник, о́гничок.
Ого́нь, ні, ж. = Огоня. Борз. у.