Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/огонь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
огонь
Берлін: Українське слово, 1924

Ого́нь, огню́, м. Огонь. По тім боці огонь горить, по сім боці видно. Мет. 39. Ого́нь пуска́ти. Поджигать. Огне́м піти́. Сгорѣть. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. Який то він собі дом коштовний збудував, — то він громовим огнем пішов. КС. 1882. ХП. 503. Ум. О́гник, о́гничок.

Ого́нь, ні, ж. = Огоня. Борз. у.