Словарь української мови (1924)/одубіти

by Борис Грінченко

◀ одубитися

Словарь української мови Борис Грінченко О одубіти

одуван ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Одубі́ти, бі́ю, єш и оду́бти, бну, неш, гл. 1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п'яне, а й тверезе. О. 1861. V. 72. 2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729.