Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/окостуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
окостуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Око́стуватий, а, е. 1) Костистый; съ широкими костями. Ном. № 13937. Цей віл худий, але окостуватий. 2) Твердый какъ кость. Окостувате дерево — сокира відскакує. Вас. 146.