Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/онавісніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
онавісніти
Берлін: Українське слово, 1924

Онавісні́ти, ні́ю, єш, гл. Надоѣсть. Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок, — надокучило! МВ. II. 89.