Словарь української мови (1924)/опал
| ◀ опакостити | Словарь української мови О опал |
опалати ▶ |
|
О́пал, лу, м. 1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом. Уман. у. 2) Вспыльчивость, горячность. З о́палу. Сгоряча. Як загорілась хата, я вбіг та з опалу не знаю, за що хвататися. Міусск. окр. З опалу не побачив, хто там був. См. З-опалу.