Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/опалати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
опалати
Берлін: Українське слово, 1924

Опала́ти, ла́ю, єш, гл. Очистить ошелушенное зерно отъ шелухи, сора и пыли: зерно всыпается въ корытце, которое потомъ двигаютъ туда и сюда — весь соръ отлетаетъ. Вх. Зн. 44. См. Палати. Сами дівки крупи мелют, сами й опалают. Гол. II. 299.