Словарь української мови (1924)/опліт
| ◀ оплінь | Словарь української мови О опліт |
оплітати ▶ |
|
О́пліт, опло́ту, м. Изгородь, плетень, огорожа. І оплотом його (виноградник) огородив. Аби маржина не ростягала сіна із стога, огороджують ею оплотом з вориня. Шух. I. 170, 171. Шух. I. 76, 189. Пішла в опліт сіна (взяти). Гол. I. 199.