Словарь української мови (1924)/оплітати

by Борис Грінченко

◀ опліт

Словарь української мови Борис Грінченко О оплітати

оплітатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Опліта́ти, та́ю, єш, сов. в. оплести́, ту́, те́ш, гл. 1) = Обплітати, обплести. Виноград оплів навкруги камінь. Левиц. Пов. 361. 2) Уплетать, уплесть, ѣсть съ аппетитомъ. Сидить хазяїн в конці стола, варенички оплітає. Нп.