Словарь української мови (1924)/опороти
| ◀ опороситися | Словарь української мови О опороти |
опоряджати ▶ |
|
Опоро́ти, рю́, риш, гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. I. 42.