Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/опоряджати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
опоряджати
Берлін: Українське слово, 1924

Опоряджа́ти, джа́ю, єш, опоря́джувати, джу́ю, єш, сов. в. опоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. Приводить, привести въ порядокъ, устраивать, устроить. Зараз заходилась опоряджати стола, застилає… становить чарочки. МВ. (КС. 1902. X. 143). Сухобрус опоряджував нове хазяйство. Левиц. Пов. 50. Опорядила все на господарстви. МВ. I.