Словарь української мови (1924)/оправа
| ◀ опочити | Словарь української мови О оправа |
оправдати ▶ |
|
Опра́ва, ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплетъ.
| ◀ опочити | Словарь української мови Борис Грінченко О оправа |
оправдати ▶ |
|
Словарь української мови — О
оправа
Борис Грінченко
1924
Опра́ва, ви, ж. 1) Оправа, обдѣлка. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золоті оправі. Рудч. Ск. II. 113. 2) Переплетъ.