Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/опрошкувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
опрошкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Опрошкува́ти, ку́ю, єш, гл. = Простувати. Хто опрошкує, той дома не ночує. Ном. № 11406.