Словарь української мови (1924)/опрощення
| ◀ опрошкувати | Словарь української мови О опрощення |
опруг ▶ |
|
Опроще́ння, ня, с. Прощаніе. Опроще́ння бра́ти, прийма́ти з ким. Прощаться. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзжали, ми з отцем, з матіррю і з родом опрощення брали. Макс. (1849). 19. То він з своєю матіррю опрощення приймає, у чужу сторону од'їзжає. Чуб. V. 849.