Словарь української мови (1924)/опірати

by Борис Грінченко

◀ опір

Словарь української мови Борис Грінченко О опірати

опіратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Опіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. опе́рти, опру́, опре́ш, гл. = I. Обпірати, обіперти.

II. Опірати, ра́ю, єш, сов. в. опра́ти, оперу́, ре́ш, гл. = II. Обпірати, обіпрати. Туга зіма буде, а хто ж її (неньку) в тую пору опірати буде? Чуб. V. 726. Тоді тільки поважала матір, як вона її зодягала й опірала. Борз. у.