Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/остигати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
остигати
Берлін: Українське слово, 1924

Остига́ти, гаю, єш, сов. в. ости́гти, гну, неш, гл. 1) Остынуть. 2) = Остивати, остити. Остило йому слухати жінчину гризню. Грин. II. 165.