Словарь української мови (1924)/отецький
| ◀ отець | Словарь української мови О отецький |
отже ▶ |
|
Оте́цький, а, е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. I. 173. Оте́цький син, оте́цька дити́на. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.