Словарь української мови (1924)/отець

by Борис Грінченко

◀ отетеріти

Словарь української мови Борис Грінченко О отець

отецький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оте́ць, отця́ и вітця́, зват. п. о́тче. 1) Отецъ. Ном. № 7088. По дівонці отець-мати плаче. Мет. 96. 2) Отецъ, титулъ священника, духовнаго лица. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. I. 162. Когда говорится объ отцѣ или священникѣ, употребляется: пан-отець.