Словарь української мови (1924)/охайний

by Борис Грінченко

◀ охайлучити

Словарь української мови Борис Грінченко О охайний

охайність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оха́йний, а, е. 1) Опрятный, чистоплотный. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 439. 2) Очищенный, выхоленный. Зілля моє да охайнеє! Дитя моє да коханеє! Я ж тебе да охаяла, Марусеньку да угаяла. Мет. 229.