Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/очепляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
очепляти
Берлін: Українське слово, 1924

Очепля́ти, пля́ю, єш, сов. в. очепи́ти, плю́, пиш, гл. Обвѣшивать, обвѣсить кругомъ чего ткань, надѣть — напр. юбку и пр. Василина очепила плахту шовком ткану. Мкр. Н. 24.