Словарь української мови (1924)/п'ята

by Борис Грінченко

◀ п'ястися

Словарь української мови Борис Грінченко П п'ята

п'ятак ▶

Берлін: Українське слово, 1924

П'ята́, ти́, ж. Пята, пятка. Находилася, аж на п'яти не стану, — так болять. Кіев. у. Видні п'яти і пальці, де ступить, — босої ноги слід пише. Дума. П'ята́ми накива́ти. Убѣжать. П'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. 5. І той панові Хмельницькому ще й голими п'ятами накивав. АД. II. 27.