Словарь української мови (1924)/падкувати

by Борис Грінченко

◀ падковитий

Словарь української мови Борис Грінченко П падкувати

падкуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Падкува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) = Падкати. Падкує коло хазяйства. Рк. Левиц. 2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив? Гн. I. 103.