Словарь української мови (1924)/паланка
| ◀ паламарювати | Словарь української мови П паланка |
палання ▶ |
|
Пала́нка, ки, ж. 1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. Рудч. ЧП. 252. Пот. III. 15. 2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Рудч. ЧП. 252. Ходімо у паланку до військового судді, — нехай він нас розсудить. Стор. I. 32. 3) Печь въ косарскомъ таборѣ.