Словарь української мови (1924)/паничівський
Зовнішній вигляд
◀ панич | Словарь української мови П паничівський |
паничок ▶ |
|
Паничі́вський, а, е. Принадлежащій баричу, холостому человѣку. Панич ви, бачу, і чи не паничівські у вас примхи. МВ. (КС. 1902. X. 149).