Словарь української мови (1924)/панич

by Борис Грінченко

◀ панитися

Словарь української мови Борис Грінченко П панич

паничівський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пани́ч, ча́, м. 1) Баричъ, барчукъ; бѣлоручка. 2) Холостякъ. 3) Иносказ. чортъ. 4) Кру́чені паничі́. Раст. Ipomea. Анн. 108. Ум. Пани́чик, пани́ченько, паничо́к. Грин. III. 15.