Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пантрувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пантрувати
Берлін: Українське слово, 1924

Пантрува́ти, ру́ю, єш, гл. Смотрѣть, присматривать, высматривать; заботиться о чемъ. Не п'є меду, чайки лічить, по морю пантрує. Мет. 374. А цісарської служби було пантрую, як ока в голові. Федьк. Мотря… дітей пантрує й годує. Мир. ХРВ. 126. Пантрували огнища. Грин. II. 182—183.