Словарь української мови (1924)/панцерний

by Борис Грінченко

◀ панцер

Словарь української мови Борис Грінченко П панцерний

панцерник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Панце́рний, а, е. 1) Панцерный, броненосный. 2) — військо. Кирасиры. Кличе пишний пан Єрема перед себе Голку, — молодого отамана панцерного полку. К. Досв. 146. Панцерні бояре К. ЦН. 290.