Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/панцер

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
панцер
Берлін: Українське слово, 1924

Па́нцер, ра, м. Панцырь, броня. ЗОЮР. I. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.