Словарь української мови (1924)/панувати

by Борис Грінченко

◀ панування

Словарь української мови Борис Грінченко П панувати

панцер ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Панува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Господствовать, властвовать. Біс та його діти панують у світі. Ном. 2) Царствовать. 3) Жить побарски. Іди, доню, каже мати, — не вік дівувати! Він багатий, одинокий, — будеш панувати. Шевч. 14.