Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/панькати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
панькати
Берлін: Українське слово, 1924

Па́нькати, каю, єш, гл. Няньчить, ухаживать. Всяке діло хоче, щоб коло його панькали. Ном. № 11018.