Словарь української мови (1924)/папа
Зовнішній вигляд
◀ паняти | Словарь української мови П папа |
папай ▶ |
|
Па́па, пи, м. Папа, римскій первосвященникъ. Чуб. I. 289.
Па́па, пи, ж. Дѣтск. Хлѣбъ. О. 1861. VIII. 8. Ум. Па́пка. Потрошку та з папкою. Ном. № 4845.