Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/парити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
парити
Берлін: Українське слово, 1924

Па́рити, рю, риш, гл. 1) Парить, распаривать, размачивать, размягчать на огнѣ, въ горячей водѣ. А свекорко дубиноньку паре. Грин. III. 303. Білі руки в окропі парить. Нп. Кадук парив твою матір. Чуб. V. 427. 2) безл. Парить. Душно, так і парить. Ном. 3) Бить розгами. Цю Ганну раз таки і в волости парили. Грин. I. 32.