Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/парубець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
парубець
Берлін: Українське слово, 1924

Парубе́ць, бця́, м. = Парубок. Ой пришли к їй сімсот молодців, ще й парубців. Чуб. III. 316.