Словарь української мови (1924)/парування

by Борис Грінченко

◀ паруб'ячий

Словарь української мови Борис Грінченко П парування

парувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Парува́ння, ня, с. 1) Выдѣленіе пара. 2) Соединеніе въ пары; спариванье. Г. Барв. 316. 3) Женитьба, вступленіе въ бракъ. Витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування. Мир. ХРВ. 165. Ум. Парува́ннячко. Через теє паруваннячко утеряла дівуваннячко. Грин. III.