Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/парування

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
парування
Берлін: Українське слово, 1924

Парува́ння, ня, с. 1) Выдѣленіе пара. 2) Соединеніе въ пары; спариванье. Г. Барв. 316. 3) Женитьба, вступленіе въ бракъ. Витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування. Мир. ХРВ. 165. Ум. Парува́ннячко. Через теє паруваннячко утеряла дівуваннячко. Грин. III.