Словарь української мови (1924)/парувати

by Борис Грінченко

◀ парування

Словарь української мови Борис Грінченко П парувати

паруватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Парува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47. 2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. Нп. 3) Случать.