Словарь української мови (1924)/паскудити

by Борис Грінченко

◀ паскудивий

Словарь української мови Борис Грінченко П паскудити

паскудитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Паску́дити, джу, диш, гл. 1) Гадить, сквернить. Я рук паскудить не хочу. Шевч. 2) Гадить, пачкать, испражняться. Погана птиця, що своє гніздо паскудить. Ном. 3) Плохо дѣлать, портить. Роби добре, не паскудь. Ном. № 2113.