Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/паскудитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
паскудитися
Берлін: Українське слово, 1924

Паску́дитися, джуся, дишся, гл. Пачкаться, грязниться. Оце, сказала, смердить повітрям, а я буду коло єї паскудиться — не хочу! Рудч. Ск. II. 64. Не паскудьмось, краще буде! НВолын. у.