Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пахтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пахтіти
Берлін: Українське слово, 1924

Пахті́ти, хчу́, ти́ш, гл. Пахнуть. А мишенятко під вербою почуло, що м'ясце пахтить. Гліб.