Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/переміть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
переміть
Берлін: Українське слово, 1924

Перемі́ть, ме́ти, ж. 1) = Перемет 2. Вх. Пч. II. 25. 2) Узелъ. У перемі́ть зв'яза́ти. Завязать узломъ. Шух. I. 137.