Словарь української мови (1924)/перестрочувати

by Борис Грінченко

◀ перестрочити

Словарь української мови Борис Грінченко П перестрочувати

перестругати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перестро́чувати, чую, єш, сов. в. перестрочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Прострачивать, прострочить. Сами собі та дивуються, що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана, чорним шовком перестрочувана. Чуб. V. 34. 2) = Перетикати. Широкая та й улиця очеретом перестрочена. Мил. 117.