Словарь української мови (1924)/перстень
| ◀ перстенина | Словарь української мови П перстень |
перстінець ▶ |
|
Пе́рстень, перстінь, теня и рсня, м. 1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Мет. 19. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Чуб. V. 97. Перстні дорогії. Рудч. Ск. 2) Часть косы. См. Коса 1. Шух. I. 169. Ум. Персте́ник, персте́ничок, персте́нчик, перстене́ць, перстіне́ць. О. 1862. IV. 34, перстіно́к. АД. I. 43, пе́рстник, пе́рстничок. Чуб. III. 394. Моя біла ручка у перстничку. Мил. 89.