Словарь української мови (1924)/пиндючливий
| ◀ пиндючитися | Словарь української мови П пиндючливий |
пинити ▶ |
|
Пиндю́чливий, а, е. Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.
| ◀ пиндючитися | Словарь української мови Борис Грінченко П пиндючливий |
пинити ▶ |
|
Словарь української мови — П
пиндючливий
Борис Грінченко
1924
Пиндю́чливий, а, е. Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.