Словарь української мови (1924)/планитуватий

by Борис Грінченко

◀ планида

Словарь української мови Борис Грінченко П планитуватий

планиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Планитува́тий, а, е. Свѣдущій во вліяніи планетъ на погоду и пр. То такі планитуваті є, що воно по планетах знає, коли на що сіяти. Ном. № 281.