Словарь української мови (1924)/плохий

by Борис Грінченко

◀ плоть

Словарь української мови Борис Грінченко П плохий

плоховитий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Плохи́й, а́, е́. Смирный, тихій, кроткій. Чи сердита, чи плоха? Грин. III. 197. А не порве ваш, собака? — Ні, він не займе: він у нас плохий. Г. Барв. 215. Ти кажеш, Петре, що самий плохий звір — заєць; над вівцю нема й пліхшого. О. 1861. V. 69. Ум. Плохе́нький, плохе́сенький.