Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/плохута

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
плохута
Берлін: Українське слово, 1924

Плоху́та, ти, м. Смирный, тихій человѣкъ. Так плохута, нікому нічого. Черк. у. Ум. Плохутка. Еней же був собі плохутка. Котл. Ен. III. 36.