Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/площити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
площити
Берлін: Українське слово, 1924

Пло́щити, щу, щиш, гл. Болтать, разсказывать. Я чув, що він площив, що він украв моїх коней. Верхнеднѣпр. у. (Залюб.).