Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/плякати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
плякати
Берлін: Українське слово, 1924

Пляка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) = Плекати 2. Херс. г. Черном. Александров. у. 2) Поить съ пальца ягненка, теленка, оставшагося безъ матери. Мнж. 189.